Подільський серпантин
Поділ, який виразно уособлює образ старого міста, завжди приваблював киян та гостей. Потягом багатьох століть він був осередком міського життя, торгово-ремісничим та адміністративним центром. Власне, Київ розпочинався з Подолу, тому сучасники і називали Київ – Подолом, або Києво-Подолом. Розташовується Поділ уздовж Дніпра і Київської гавані, біля схилів гір Старокиївської, Щекавиці, Юрковиці, між Пішохідним мостом через Дніпро і вулицею Заводською. Літописні згадки дають виразне уявлення про його значення і роль у житті Києва. У часи пізнього палеоліту «по долу Дніпра» почалося заселення майбутнього Києва. Про це свідчать знайдені під час спорудження метрополітену залишки дерев’яних будівель ІХ-Х ст. Перші поселення, наприклад, Кирилівська стоянка, відносяться до кам'яного віку. В середині ХІІІ ст., в зв’язку із руйнуванням верхньої частини міста під час нашестя орд Батия, Поділ фактично став головним центром міського життя Києва. Біля підніжжя Замкової гори 1973 р. розкопано цілий міський квартал і дерев’яні кладки-тротуари ІХ-ХІ ст. Згадки про Поділ і його кам’яниці є в давніх літописах, у «Слові о полку Ігоревім». Про давність Подолу свідчать й назви вулиць – Щекавицька, Хорива, Борисоглібська, Ігорівська, Братська, Волоська. За часів Київської Русі площа Подолу становила близько 200 га. ( від сучасної Поштової площі до вул. Введенської). Квартали мали й відповідну назву: Гончарі, Дегтярі, Кожум’яки, Торжище. Ближче до річки Почайни знаходились пасовиська, городи, рибні озера, що належали киянам. Район мав посадибну забудову. Площа садиб пересічних мешканців становила 300 – 400 кв.м, заможних – 900 кв.м і більше. Крім садиб купців та ремісників, на Подолі розміщувалися двори бояр, церковних ієрархів ( «Радославль двор», «Лихачев Попов двор») . Перша у Європі дівоча Янчина школа, відкрита внучкою Ярослава Мудрого, братська школа, перша в Україні і Східній Європі вища школа – Києво-Могилянська академія, перше народне училище, згодом реформоване у першу чоловічу гімназію, перше повітове училище, перша недільна школа, перший дитячий садок, перша у Києві бібліотека, перша приватна аптека також мали подільську адресу. Перший міський водопровід було прокладено на Подолі, відкрита перша пошта, збудовано фунікулер, свої послуги запропонував перший електричний трамвай. Поділ неодноразово зазнавав спустошливі набіги непроханих гостей, обширні пожежі та повені. Після грандіозної пожежі 1811 вкотре був зведений заново. Вогонь тоді знищив більшість з 2068 подільських будинків, тобто понад половину забудови Києва (на той час у місті нараховувалось 3672 житлових споруди) За проектом архітектора Вільяма Гесте укрупнили і перепланували квартали, замість звивистих і вузьких вуличок проклали прямі вулиці, не враховуючи при цьому ні рельєфу ні існуючої системи комунікацій та водостоків, архітектурних традицій. Розвиваючись разом з містом і поволі вливаючись у нього, Поділ все ж зберіг свою своєрідність, самобутні традиції, вперто опираючись процесу урбанізації. Ще з древніх часів окремі частини Подолу мали свою назву, пов’язану чи то з особливістю місцевості, чи то з окремими постатями, чи то з виробництвом . І зараз в Подільському районі можна назвати більше 25 таких місцевостей.